140 - ліття сина Євстахії Станіслави Волянської відзначили на Тернопільщині

28 вересня 2018 р. у селі Звиняч, Чортківського району , Тернопільської області відбулися урочистості з нагоди ювілею з часу народження Михайла Галущинського, сина Євстахії Станіслави Волянської, сестри

 о. Олекси Волянського 

та Миколи Галущинського. Школи тепер названа на його честь, а її фасад прикрашає пам'ятна таблиця .

Світлила Мілена Волянська.

Зустріч Волянських у Тернополі

Українська та американська стежі родини Волянських зустрілись 22  вересня 2018 р. у Тернополі й провели 5,5 години у приємному спілкуванні. Погодили пропозиції та побажання на найближчі два роки. 

Світлила 📷 зустріч Лева (США) та Романка Волянських  (Україна) Мілена Волянська 😉.

Згадала племінника Олекси й Марії Волянських

Сестра о. Олекси Волянського ,Євстахія Станіслава Волянська мала сина Михайла Галущинського -

 -  військового, громадсько - політичного діяча, педагога. 

Світлина зроблена 21 вересня 2008 р.

на Личаківському цвинтарі.

Пам'ятник Начальному Пластуну

Начальний Пластун пл.сен.кер. Северин Левицький був одружений на Оксані Стернюк, сестрі провідника УГКЦ у підпіллі Володимира Стернюка ,який також належав до Пласту. Через Марію Волянську з родини Бурачинських 

має споріднення з Волянськими. Відійшов на Вічну Ватру в Баффало, штат Нью - Йорк, США майже одночасно зі своєю дружиною. Згідно заповіту перепохований на Личаківський цвинтар у Львові, Україна. 

Світлина зроблена 21 вересня 2008 р.

Провідник УҐКЦ у підпіллі

Володимир Стернюк -  родич Волянських через Марію Волянську з родини Бурачинських 

був пластуном,  лікарем 

й провідником 

Української Ґреко - Католицької церкви 

у підпіллі . 

Його життєвий шлях 

у цих світлинах переґлядайте,

Теплим словом не один раз зґадайте ! 

Yakiv Wolansky

 Яків Волянський, 
Yakiv Woilansky,  
Wolianskyi, Jacob Wolansky 
(15 березня
1896 , c. Білич, Старосамбірський
 повіт, Львівщина, королівство Ґаличина
та   Володимирія,
Австро - Уґорська імперія, тепер Старосамбірський район, Львівська область, Україна - 18 серпня
 1995, Tyкcoн [Tucson] ,
 ст. Арізона, ЗДА ) - військовий та ґромадський діяч.
Під час І Світової війни мобілізований 1915 р.
до австро - уґорської
армії. Перебував у російському полоні.
В жовтні 1918 р.
 повернувся в Ґаличину
 й разом з братом Іваном  добровільно зголосився
 в  Перший курінь
ґрупи "Старий Самбір " Української Ґалицької Армії на чолі з поручником Світлиня, штаб курінної команди  якої був в селі Білич, де він народився . Від листопада служив  підпоручиком - вістуном на південній межі бойових дій  поблизу  Хирова. Потім
потрапив до Першої
Ґірської бригади  Третій корпусу ґрупи "Південь" УҐА на лівому південно -  західному відтинку українсько -
польськоґо фронту
(січень 1919 р.).
Відстрілявши всі набої
та снаряди й не маючи можливостей зупинити польську офензиву ,
15 - 20 травня відступив спільно з Першою Ґірською бригадою
через міста Турку - Бориню - Висоцьке - Сморже - Тухольку - Климець до
чехословацького села Нижні Веречки, де склав зброю за наказом коменданта чеської
армії французького ґенерала Енока .
Оселився  спочатку
 у Сатуралія - Уйґелі,
 а потім в таборі для інтернованих комбатантів Української бригади в Німецькому Яблонному, де влітку
вже було більше 6 тис. стрільців, підстаршин
та за 400 старшин. На вимогу чехословацькоґо уряду восени переселився до табору у Йозефові . Отримував добру платню й харчі, вільно відвідував місто. Зґодом мешкав в місті  Праґа, працював
в робітничому курені
як охоронець. 1920 р. еміґрував до З'єднаних Держав Америки, де
працевлаштувався у
 м. Клівленд, ст.
Охайо. 1924 р. чолив парафіяльну раду
 при церкві Святоґо Володимира , а
 1928 р. - школу при
 ній. Того ж року
 створив ґурток
ветеранів УҐА та став співзасновником Українських Злучених Організацій Клівленду
 ( тепер - Українські Злучені Організації
Охайо ) та перший їх
провідник (1928 - 1932).
1972 р. переїхав до Туксона, де й скінчив
свій життєвий шлях .

💥1928 - 2018 💥

🎉90th 🎉

Йосип Бурачинський

Про нього багато можна дізнатися в Хроніках Волянських чи таємній родинній групі у Фейсбук.

Інформація постійно оновлюється, додаються нові дослідження,  уточнюється чи видаляється. 

Мирослав Бурачинський

Його життєпис й родовід можна переглянути в Хроніках Волянських
або в родинній таємній групі у Фейсбук.

Поховання Волянських у Львові

На Личаківськом цвинтарі , у Львові, в північно -західній його частині  (поле номер 59), поховано кілька представників графської родин Волянських гербу Приятель. 

Світлина зроблена 2011 р.

Брат Марії Волянської

Бурачинський Тит  (en. Burachynsky Tyt Evgen)

 [н. 5 січня 1880, 

с. Криворівня, 

Косівський дистрикт  

Станіславівський  крейс , Цислейтанія, королівство Галичини

 та Володимирії, 

Австро -Угорська імперія, тепер Верховинський район, Івано - Франківська область, Україна -

 ➕ 23 червня 1968 , 

м. Тчев, Тчевський повіт, Поморське воєводство, Польща) - лікар, громадський діяч. 

Батько : о. Тит Бурачинський 

Мати : Зеновія Навроцька 

Брати : 1) Андрій 

2) Осип ~ Олена Добровольська 

3) Ераст ~ Ольга Лопатинська  

Сестри : 1) Цецелія

( Целіна ) ~ Іван Куровець.

2) Марія ~ о. Олексій Волянський 

Продовження життєпису буде опубліковано в Хроніках Волянських. 

На світлині : новозбудована 1938 р. лічниця (шпиталь) Андрія Шептицького на вулиці Озеркевича,4 у Львові.

Замок Волянських - Салінс - Комаровських

Близько 1893 р. Ірена Мартина Волянська , донька 

графа Владислава Криштофа Фелікса Волянського купила у Клавдії Феліції Тустановської та її чоловіка Александра Кшечуновича замок 

 у місті Свірж , на відстані 45 км від Львова, який був збудований 1484 р. Адамом й Мартином Свірзькими і

перебудований їх нащадками 1530 р. 

Її другий чоловік ( офіцер австро - угорської, а потім польської армії й згодом військовий аташе амбасади Польщі

 у Франції)

Роберт Францішек Лямезан де Салінс від

 1907 р. до 1914 р. повністю  відреставрував

занедбаний замок. 

Однак, у розпал І Світової війни , під час російської інвазії 1914 - 1915 рр. , в наслідок пожежі згоріло все майно разом з  великою бібліотекою.  Головні відновлювальні роботи були завершені 1917 р., а загалом відбудувати  пошкоджені будівлі вдалося лише

1926 р . Після смерті батька у 1930 р. замок успадкувала його єдина донька Ірен Лямезан Салінс. Спільно

 з чоловіком Тадеушем Комаровським  вони продовжували розбудову замку , площа якого

 ~ 3 500 м 2 , а прилеглої території - 25,14 га . 

1939 р. розпочалася 

ІІ Світова війна й армія СРСР захопила Львівське воєводство Польщі  , 

а потім уряд УРСР конфіскував власність аристократів. Після підпільної збройної боротьби проти 

німецько - радянських окупантів 1939 - 1944 рр, 

концтабору , проживання у табору Ді Пі в Німеччині графська родина змушена була емігрувати до Великої Британії , де лишилися до кінця 

своїх днів.

 Коли Україна здобула незалежність,  пам'ятку архітектури та містобудування національного значення номер 481 за рішенням  Кабінету Міністрів прийняла на свій баланс Упрвління охрони культурної спадщини Лвівської 

обласної державної адміністрації, яка передала його у постійне  

користування Львівській спілці архітекторів.  Планується 2019 р. розпочати рествраційно - відновлювальні роботи

 й відкрити замок для постійного відвідування туристами .